СОРОМ’ЯЗЛИ́ВО. Присл. до сором’язли́вий. — Та вмивайтеся, а то покину, — сором’язливо одказала Христя (Мирний, III, 1954, 1955); Він сором’язливо показав мені свої вірші (Рильський, III, 1956, 411); *Образно. З-за садків над горою випорснув таранкуватий місяць і сором’язливо глянув через груші до хвіртки (Ле, Вибр., 1939, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 466.