СОРОКОВИ́НИ, ви́н, мн. Сороковий день після чиєї-небудь смерті; поминки в цей день. — От вийдуть сороковини, то й щасти, боже, Харитонові й одружитись і висвятитись (Н.-Лев., III, 1956, 10); — Нема вже, діду, Михайла Михайловича й на світі: позавчора сороковини справляли (Л. Янов., І, 1959, 362); Минуть сороковини, він знову сюди принесе і полотно, і теплу, мов живу душу, хлібину (Стельмах, І, 1962, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 464.

Сороковини, вин, ж. Сороковым день по смерти. Мил. 171. На сороковинах так було, як і на похоронах, тільки панахиду ще й на гробу правили. ЗОЮР. II. 287.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 169.

сорокови́ни = сороки́ни = сорочи́ни — за християнським обрядом — сороковий день після чиєї-небудь смерті; третій поклін душі Богові (перший — на третій день після смерті, другий — на дев’ятий); Бог призначає душі рай чи пекло; поминки по померлому в цей день.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 569.