СОПІЛКА́Р, я́, ч. Той, хто грає на сопілці. На кожному огляді художньої самодіяльності можна почути чудові виступи сопілкарів (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 461.