СОПЛІ́Й, я́, ч., зневажл. Маленький хлопчик. Данилко віднімав у багатих сопліїв паску й крашанки (Ю. Янов., II, 1958, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 462.