СОНЦЕСТОЯ́ННЯ, я, с. Момент проходження Сонця через найпівнічнішу або найпівденнішу точку екліптики, який буває двічі на рік і якому відповідає найкоротший і найдовший день. Влітку Сонце піднімається опівдні дуже високо; найвище положення воно займає 22 червня. Цей день називають днем літнього сонцестояння (Астр., 1956, 28); Короткі дні у грудні, але найкоротшими вони бувають в період зимового сонцестояння (Наука.., 12, 1961, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 460.

сонцестоя́ння — момент проходження Сонця через крайню північну або південну точку екліптики, який буває двічі на рік і якому відповідає найкоротший і найдовший день (звідси зимове (22 грудня) й літнє (22 червня) сонцестояння); в основі давніх народнихуявлень про річний сонячний цикл лежить ідея боротьби літа з зимою, тепла з холодом, дня з ніччю, що пов’язано нібито з життям (народженням) і смертю головного небесного світила; це, в свою чергу, спричиняє пошанування сонця й сонячних богів як покровителів людини і природи і виливається в систему річних хліборобських свят.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 566-567.