СО́НМИЩЕ, а, с., книжн., ірон. Те саме, що сонм. У славному місті Безпантелику Збиралося лицарів буй-турів без лику [ліку].. То зійшлися в «Народнім дворі» Всі поборники, буй-тури, богатирі.. А з-поза них невідступна Сорока Поглядала на сонмище (Фр., XI 1952, 354).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 457.