СОМ, а, ч. Велика прісноводна хижа безлуска риба родини сомових з кількома парами вусів. Йому сьогодні пощастило: він зловив такого сома, що коли його продати., то вистачить ходити, в кіно хтозна й поки (Тют., Вир, 1964, 449); М’ясо сома дуже смачне і поживне (Хлібороб Укр., 3, 1968, 47); *У порівн. Над ворітьми, якраз посередині, на кружалі вирізана була чоловіча пика: рот — як у сома (Мирний, І, 1949, 368); — Ставте, тітко Маріє, могорич! — підморгує [десяцький] бровами і нерівно вигнутими тонкими, наче в сома, вусами (Стельмах, І, 1962, 511).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 454.