СОЛІ́ДНИЙ, а, е.
1. Добре зроблений, міцний. На пароплав було перетягнено солідний сталевий трос (Ю. Янов., II, 1954, 94).
2. Який відзначається поважністю, серйозністю (про людину); статечний. Був він з тих людей, яких звуть солідними, імпозантними та наділяють іншими подібними епітетами (Дмит., Розлука, 1957, 27); Закінчили [сапери] проходи серед мін, а потім виділили солідну людину на допомогу дитячому горю (Ю. Янов., II, 1954, 13); // Характерний для такої людини, власт. їй. Балабушиха пішла в опочивальню й в одчинені обидві половини дверей вийшла солідною ходою, повагом (Н.-Лев., III, 1956, 236); Жвавий, рухливий, з чорними, як вуглики, розумними очима, він намагався тримати себе, як дорослий, говорив солідним голосом (Шер., Молоді месники, 1949, 23); // Який справляє позитивне, вигідне враження (про речі). Приміщення на одному з столичних вокзалів. Невелика, оздоблена з солідною пишністю зала (Коч., II, 1956, 41).
3. Який добре зарекомендував себе, користується авторитетом. Нам би хотілося, щоб у кожному селі при кожнім клубі та був би хороший драматичний гурток, злитий, витриманий, солідний… (Вишня, І, 1956, 239); Вона потрапила.. у велику і солідну клініку професора Шульги (Рибак, Час.., 1960, 153); // Який здобув визнання, має авторитет. — Знаєте, що сказав один солідний учений, прочитавши вашу статтю? (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 193); // На якого можна покластися (про людину). Порадив ще мені купець знайти собі солідного напарника до концесії (Козл., Сонце.., 1957, 124).
4. Який відзначається грунтовністю, серйозністю, глибиною. З-під його [І. Франка] пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць (Коцюб., III, 1956, 35); // Який відзначається своєю важливістю, значимістю. Має звання він, солідний диплом, Часом поради дає в райгазеті (С. Ол., Вибр., 1957, 298); Батько Славка служив у Києві, мав солідну посаду в міністерстві юстиції (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 95).
5. розм. Який має показну зовнішність, значний своїми розмірами, повнотою. Увагу його чомусь привернув солідний громадянин у шубі, що саме проходив поблизу (Гончар, Маша.., 1959, 12); // Значний величиною, силою і т. ін.; великий (про річ). [Безкоровайний:] Добре було б зараз після кефірчику солідний біфштекс (Мур., Радісний берег, 1961, 21); Підвищує голос якась ніби зовсім молода людина, що її не в силі пристарити такі солідні рогові окуляри (Крот., Сини.., 1948, 7); // Значний за кількістю. Підрахував [Павло Сидорович цифри]. Червоним олівцем вивів солідну суму і замислився (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 179); Закінчив [Василь Пожар] робітфак, вступив на історичний факультет, одержував уже соліднішу стипендію… (С. Ол., З книги життя, 1968, 36).
6. Який досягнув зрілого віку. Розважний, солідний, років за сорок, він мав у підлеглих і в начальства значний авторитет як знавець своєї справи (Гончар, III, 1959, 198); Слухало його десятків зо два солідних людей і чоловік п’ять молоді (Горький, Про л-ру, 1949, 69); // Зрілий (про вік). Я чимало прожив на світі. Що й казати — солідний вік. Всіх широт обвівав мене вітер, Бачив безліч морів і рік (Дмит., Київські кручі, 1962, 162); Це ж, напевно, той солідного віку письменник, що кожного літа три роки підряд приїздив до них у колгосп і так пильно приглядався до всього (Крот., Сини.., 1948, 11).
7. Який змушує переконатися в чому-небудь, зважати на щось; переконливий. Як батько почнуть [сварити], краще мовчати. Бо в батька аргументи.. солідніші (Вишня, І, 1956, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 443.