СОЛЯ́РКА¹, и, ж., заст. Жін. до соля́р¹ 2.

СОЛЯ́РКА², и, ж., розм. Те саме, що Соля́рове ма́сло (див. соля́ровий). Ревіли [машини], пирхали перегаром солярки, тривожно сигналили (Збан., Курил. о-ви, 1963, 196); — Під час збиральної я солярку в бригади вожу кіньми,— раптом згадав чомусь Степан (Коп., Подарунок, 1956, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 453.

Солярка, ки, ж. Торгующая солью.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 167.