СО́ЛЬДО, невідм., с. Італійська мідна монета, яка була в обороті до 1947 р.; дорівнює 1/20 ліри (див. лі́ра2). — Легким шаром ви втираєте на ніч її [помаду] в лице, і рано встаєте свіжі, як од роси троянди… Кожна склянка — чотири сольдо (Коцюб., II, 1955, 405).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 453.