СОЛОНЦЮВА́ТИЙ, а, е. Який містить у собі значну кількість солей натрію (про грунт). Солонцюваті грунти поділяються на солончаки і солонці (Колг. енц., І, 1956, 570); Матроси знов узялися за лопати. Під першим шаром спочатку пішла солонцювата сіра глина, потім жирна глина з різким запахом нафти (Тулуб, В степу.., 1964, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 452.