СОЛОНЦЮВА́ТИ1, ю́ю, ю́єш, недок., перех., гідр. Збільшуючи в грунті вміст солей натрію, підвищувати його водонепроникність (у зрошувальних каналах, водоймах і т. ін.). Полковник під’їхав до ставкового майстра й здивував його, розповівши, як саме треба солонцювати місце під ставок (Ю. Янов., Мир, 1956, 40).
СОЛОНЦЮВА́ТИ2, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Їсти що-небудь солоне, ласувати чимсь солоним. Порох ще довго солонцював талавиркою [рибою], обсмоктував кожну кісточку, кожен шматочок (Мирний, II, 1954, 153); Метнувся Данько до гарби, приніс торбу, насипає кожному [верблюдові], мабуть, по фунту [солі]: — Солонцюйте, тільки не ревіть! (Гончар, Таврія, 1952, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 452.