СОЛОНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до соло́ний. — Нічого, потерпи, але за твої синяки віділлється комусь солоненькими сльозами (Тют., Вир, 1964, 125); // у знач. ім. солоне́ньке, кого, с. Що-небудь солоне. — Чого ж вам, дідусю? .. — Принеси чарочку та солоненького чогось заїсти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 450.