СОЛО́МИСТИЙ, а, е, спец.

1. Який має великі стебла і дає багато соломи (про злаки). Соломисте жито.

2. Який містить у собі велику кількість соломи. Щоб запобігти підмерзанню коріння дерев і кущів у перші роки після садіння, грунт під ними на зиму утеплюють шаром завтовшки в 10 —15 см соломистого гною, торфу або листям (Озелен. колг. села, 1955, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 449.