СОЛОДІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Дуже солодкий. Які солодісінькі години перебуваю я, сидячи там [у гаю] в самотині або гуляючи ранком, а часом ввечері! (Н.-Лев., І, 1956, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 446.

Солодісінький, а, е. Очень сладкій: очень пріятный. Мил. 162. Які солодісінькі години переживаю я. Левиц. І. 273.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 166.