СОЛОДКОМО́ВСТВО, а, с. Уміння гарно, цікаво, захоплююче говорити, майстерно висловлювати свої думки. [Сагайдак:] Кузьма Пилипович, так би мовити, став жертвою власного солодкомовства (Дмит., Драм. тв., 1958, 474); // Облесливість.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 448.