СОЛОДЕ́НЬКО. Присл. до солоде́нький. — От і не скажу! Нехай кортить! — сказав Клопотовський і якось солоденько осміхнувся (Н.-Лев., IV, 1956, 303); // у знач. присудк. сл. І йому тьохнуло воно [серце], тріпнулось; і так любенько стало на душі, так гладенько та солоденько! (Свидн., Люборацькі, 1955, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 446.