СОЛОВЙО́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що солов’ї́ний. Серед улитих золотом просторів Я бачу люд без житнього шматка… Блакить… пташки… з-під соловйових хорів, Мов ніж, вражає стогін мужика (Граб., І, 1959, 171); Крізь сон йому чується спів соловйовий (Л. Укр., І, 1951, 341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 445.

Соловйовий, а, е. Соловьиный. Солодких яблук та й наїлися, соловйових пісень та й наслухалися. Чуб. V.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 166.