СОЛОВ’Я́, я́ти, с. Пташа солов’я. З гнізда малі злетіли солов’ята. І солов’їха струшує крило (Забашта, Пісня.., 1961, 76); *У порівн. Звуки злітали із струн, як щебетливі солов’ята, пурхали за вікно (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 445.

Солов’я, яти, с. Птенецъ-соловей. На калині соловя. Грин. III. 86. Ум. Солов’ятко. А в городі мятка, в саду солов’ятка. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 166.