СО́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до соли́ти.

2. у знач. прикм. Пригот. солінням. Їли вони рибу, смажену, в’ялену й солену (Загреб., Диво, 1968, 35); Овочі споживаються або тільки сирими (салат, редиска та ін.), або сирими і вареними, квашеними, соленими (капуста, помідори, огірки, кавуни та ін.) (Овоч., 1956, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 442.