СОЛДАФО́Н, а, ч., розм., зневажл. Обмежений, некультурний, грубий військовий, інтереси якого не виходять за межі вузькопрофесійних занять і знань. Отупілі солдафони, есесівці та хортисти, хай навіть і не до кінця повіривши тому, все ж перестали набридати Дмитрові (Коз., Гарячі руки, 1960, 62); Для Пушкіна була глибоко ненависна Росія царя, Росія грубого солдафона Аракчеєва (Рильський, III, 1956, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 442.