СОЛДА́ТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до солдат 1. Корній лежав і думав: «От як то воно пішло з моїм життям! Зріс по волі, а тепер прийдеться скуштувати солдатської муштри!» (Л. Укр., III, 1952, 565); Сьогоднішнє, давнє, майбутнє В піснях героїчних дзвенять, — На варті — несхитна, могутня Безсмертна солдатська рідня! (Гірник, Стартують.., 1963, 63); Вся солдатська маса підвелася раптом, як одна людина (Довж., І, 1958, 47); Хороша річ нічний привал і добре діло солдатський спочинок (Жур., Вечір.., 1958, 276); Моя солдатська доля почалася далеко-далеко від рідних країв (Загреб., Європа. Захід, 1961, 69); // Признач. для солдата, для солдатів. На майданчик в’їхало чотири військові автомашини із солдатськими похідними кухнями (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 144); // Признач. для носіння солдатові (про одяг, взуття і т. ін.). Уляна стояла сама в скромній хатині тітки Антоніни й скидала з себе звичайний свій солдатський одяг (Довж., І, 1958, 329); Люди в солдатських сірих шинелях посилали з окопів поклони всім рідним і знайомим (Донч., III, 1956, 115); Десь ходив [Юхименко] і знову повертався: скрадливо рипіли його чоботи солдатські (Кач., II, 1958, 347); // Який належить солдатові. Хорват тим часом показував Козакову свої солдатські документи (Гончар, III, 1959, 109); Затирликала [заграла] солдатська окопна гармошка (Довж., Зач. Десна, 1957, 11); // Власт. солдатові, такий, як у солдата. Солдатська виправка; // Який складається із солдатів. Крім дворянської кінноти і стрільців, були створені полки нового військового строю — солдатські (піхотні), рейта́рські (кінні) і драгу́нські (мішаної служби) (Іст. СРСР, І, 1957, 155); // Який виник у середовищі солдатів. — Ти ж чув, Самієв, солдатське прислів’я: де прапор пронесено, там уже ми в землю вросли (Гончар, III, 1959, 348).

Солда́тське сукно́ — сіре грубе сукно для шинелей. Вікна були щільно затулені важкими портьєрами з солдатського сукна (Тулуб, В степу.., 1964, 187); Солда́тські ді́ти — у Росії XVIII ст. — діти селян, міщан і т. ін., які виховувалися в полкових школах і завдяки цьому одержували право служити нарівні з дворянами. — Це, сину, після кріпаччини.. багато з наших селян — миколаївські солдати, челядь панська, солдатські діти не одержали аніякої землі. Отак, у чому був чоловік, у тому й вийшов на волю (Стельмах, І, 1962, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 441.