СОКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сокота́ти і звуки, утворювані цією дією. День почався, як завжди, з курликання журавля над колодязем, мукання худоби біля корита, сокотання курей під коморою (Панч, На калин. мості, 1965, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 440.