СОКО́ЛЬНИЧИЙ, чого, ч., іст. У Росії XV — XVII ст.— боярин, який відав царським полюванням із ловчими птахами (перев. соколами). При дворі Олексія Михайловича утримували в ті часи близько 3000 різних ловчих птахів, за якими наглядали 300 осіб челяді на чолі з сокольничим (Знання.., 3, 1971, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 440.