СОКОЛО́ВИЙ, а, е. Те саме, що соколи́ний. Дим, сизий, як соколове крило, обгортав його звідусіль (Загреб., Диво, 1968, 107); — Як-то було й по-якому? — став Павла питати дід сивий, дивлячись йому в вічі своїм оком соколовим (Вовчок, І, 1955, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 440.

Соколовий, а, е. Соколиный. Ото тобі, молода, та дідова борода, соколові очі, добрий дід до ночі. Чуб. V. 1147.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 165.