СОКОВИ́ТО. Присл. до сокови́тий. У глибокому вибалку, на тому місці, де розтанув останній сніг, соковито зеленіла молода трава (Панч, II, 1956, 432); Узяв своє вугільний жар: збудивши апетити, дві тетерки і наш глухар запахли соковито (Гонч., Вибр., 1959, 280); Гравюри приваблюють силою вкладених в них емоцій, соковито виліпленими образами, зрослою майстерністю графічної мови (Мист., 5, 1966, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 439.