СО́ДУХИ, ів, мн. (одн. со́духа, и, ж.), розм., заст. Кінець, загибель. [Бекер:] Де він, той катюга? .. [Віттінг:] Ось нехай тільки вловимо, буде йому со́духа (Л. Укр., IV, 1954, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 437.

Содухи Два первыя слова похороннаго пѣснопѣнія: «Со духи праведными скончавшуся….»; употребляются въ значеніи: смерть, конецъ. Да ти ж мене й не брязнеш так об землю, щоб тут мені й содухи. К. ЧР. 168. Со́духи спусти́ти. Издохнуть. Заяць уже спустив содухи. Вх. Зн. 65.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 164.