СО́ВІСТИТИ, іщу, істиш, недок., перех., розм. Картати когось, намагаючись викликати почуття сорому; соромити. Полковник Лобода кілька разів пройшовся серед старшин, совістив козаків і вийшов у коло з промовою (Ле, Наливайко, 1957, 197); Старий батюшка не раз по-всякому совістив Матвія і на вулиці, і коло церкви (Стельмах, Хліб.., 1959, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 435.