СОВО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до сово́к. На лавах [у парку] сиділи мамки, няні.. з майбутніми громадянами на руках, старша малеча лазила по землі, виписуючи на ній паличками, совочками й лопатками мудрі малюнки (Досв., Вибр., 1959, 369); Нелегка праця палеонтолога: спершу лопатою, а потім совочком, ножем і щіткою треба перебрати сотні тонн грунту (Знання.., 1, 1971, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 437.