СО́ВГАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. перех. і неперех. Те саме, що со́вати. Дівчина і через ту стерню хутко перейшла, так вправно совгаючи по ній босими ногами, що й не покололася (Л. Укр., III, 1952, 737); Друга гармата була відкрита. Козак засунув у неї щітку й почав нею совгати (Панч, Гарні хлопці, 1959, 98).

2. неперех. Те саме, що ко́взати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 434.