СО́ВГАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. со́вгати і со́вгатися. Юзі пригадались найвеселіші хвилини з їх колишніх таємних забав: .. гойдалка… совгання по сіні… (Л. Укр., III, 1952, 652).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 434.