СОБАЧНЯ́, і́, ж., збірн., розм. Собаки. Незабаром знов.. загуділи роги і заскавучала собачня (Стор., І, 1957, 390); Коли десь за лісом посилювалися голоси і люто гавкала собачня, розвідники міцніше стискували автомати (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 338); *У порівн. Нам було видно, як довготелеса Майстриха виставляла на стіл із плетених кошиків страви.., як гарикала на дітей, що, мов оси, накидалися на все те, заглядаючи на стіл, як голодна собачня (Збан., Єдина, 1959, 299); // Уживається як лайливе слово. — Ті паразити [фашисти], — справа ясна, їм людей треба, то й ловлять. А от чого цим гадам, поліцаям, треба? Упадають, мов вівчарки. Собачня нещасна! (Збан., Таємниця.., 1971, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 432.