СОБА́ЧИНА, и, ж.

1. Те саме, що собача́тина. [Анзорге:] Ти дав Дружка забити? [Старий Бавмерт:] А що ж, хіба з голоду здихати? .. [Єгер:] Чи то ви завжди такі лакомі на собачину? (Л. Укр., IV, 1954, 218).

2. Хутро собаки. Шапка з собачини.

3. розм. Запах собаки, собачої шерсті; псина.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 432.