СОБАЧЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до собаченя́. Сусідній пан подарував Стреминському молодого пойнтера — Байду. Що за веселе та смішне собаченятко! (Рильський, Бабине літо, 1967, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 431.