СНІЖНИ́К, а́, ч. Спеціально підготовлене місце для скупчення і зберігання снігу. Коли для водойми немає придатних місць.., споруджують резервуари для збирання дощової води або сніжники для створення запасів снігу (Колг. енц., І, 1956, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 427.