СНІ́ЖНИЙ, а, е, рідше СНІЖНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до сніг. — Лавина, як відомо, складається з мільйонів невинних сніжних клаптиків (Фр., VI, 1951, 272); А ж ось і місто. Сніжна курява його старі покрівлі покрива (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 172); Мечик ураз розігнався, випередив Віктора і пішов перший цілиною, здіймаючи сніжний пил (Донч., V, 1957, 472); // Зробл. із снігу або в снігу. Ти замерз? Ану ходім Будувати сніжний дім! (Бойко, Ростіть.., 1959, 30); З настанням зими у більшості нових житлових масивів міста.. у подвір’ях будинків залито ковзанки, споруджено сніжні гірки для дітей (Рад. Укр., 29. I 1964, 3); // Який несе сніг. Сніжний вітер.
2. Вкритий снігом. Сонце хилилось уже на захід і кривавим блиском обливало сніжні полонини (Фр., VI, 1951, 315); Мимо ферми і криниці У шинелях, як бійці, Понесли свої рушниці В сніжне поле два стрільці (С. Ол., Вибр., 1959, 79); Все мені сняться привали на сніжних дорогах (Голов., Близьке.., 1948, 30).
3. Багатий на сніг. Зима тисяча дев’ятсот двадцять четвертого року була сніжна й.. сувора (Довж., І, 1958, 471); Одного сніжного дня, коли вся комуна лежала під заметами, знову приїхав Ладнов (Мик., II, 1957, 498).
4. Схожий на сніг, подібний до снігу (білістю, блиском і т. ін.). Сніжну скатерку розстелимо в саду (Рильський, І, 1956, 43); В житах майнуть рукава білі.. — сніжне полотно (Мас., Сорок.., 1957, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 426.