СНІГОВІ́Й, ю, ч. Сильний вітер із снігом; завірюха, метелиця. Пізньої осені та з першими сніговіями з Харкова на Полтавщину плавом попливли голодуючі (Гончар, IV, 1960, 71); Скінчилась нарешті довга полярна зима зі сніговіями, лютими морозами (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 424.