СНУВА́ТИСЯ, снує́ться, недок.
1. Використовуватися для виготовлення основи тканини; // Піддаватися снуванню; // безос. Що у мене в полі — сіється, ореться, А прийду додому — прядеться, снується (Чуб., V, 1874, 533).
2. Утворюватися внаслідок переплетення і з’єднання в одне ціле ниток, волокон і т. ін. — Тринадцятка снується (Коцюб., І, 1955, 62); // Безперервно розмотуватися, витися (про нитку). Нитка одноманітно снувалася з клубка (Кобр., Вибр., 1954, 4); * Образно. Це буде мій твір, може, кращий за ті, які читали люди, це буде повість для єдиного читача, найбільше вдячного і чуткого. І це буде нитка, що єднає смерть із життям, а поки вона снується, я ще живий (Коцюб., II, 1955, 183).
3. Те саме, що снува́ти 4-6. Парубки, ріпники, вози й тачки снувалися довкола (Фр., II, 1950, 8); Люди снуються туди і сюди — хто знає, куди й для чого (Коцюб., II, 1955, 413); В весняному небі снувались навдивовижу ніжні хмарки (Довж., І, 1958, 287); Од цигарок снується дим, І пахне житом молодим (Мал., Любов, 1946, 74); Хочеться працювати, снуються плани — а це вже добре (Коцюб., III, 1956, 369); Новий вже замисел снується, Новий потрібно брать рубіж (Дор., Тобі, народе.., 1959, 63).
4. перен. Поширюватися в просторі. Від образів і покуття снуються пахощі купальського зілля (Стельмах, І, 1962, 649); // Безперервно звучати (про звуки, мову і т. ін.); литися. Снувалася пісня в присмерках (Ірчан, II, 1958, 236); От і снується спокійна розмова, Скручені круто димлять цигарки (Мал., Звенигора, 1959, 186).
5. Пас. до снува́ти 1-3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 429.