СНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто снує пряжу, виготовляючи основу для тканини; // Робітник, що працює на снувальній машині.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 429.