СНО́ЗА, и, ж.

1. Тонка перекладинка у вулику для підтримання сот. Дід Грицай взяв струга та сокиру і заходився майструвать коло старих уликів, приставляв нові дна [дена].., поновляв снози (Н.-Лев., IV, 1956, 211).

2. Те саме, що зано́за. Узяв ярмо у свої руки Павло, завзято стукнув об землю раз, другий, ярмо затріщало, снози переламалися… (Горд., І, 1959, 248).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 428.

Сноза, зи ж., преимущ. во мн. ч. снози.

1) Въ ульѣ: тоненькія палочки для поддерживанія сотовъ. Подольск. г.

2) Часть плуга. Тепер моя головонька в тузі, що поламались всі снозоньки в плузі. Н. п.

3) Поперечныя связи 4-хъ жердей, составляющихъ остовъ плетеной дымовой трубы.

4) Небольшой дубовый колышекъ, которымъ соединяются концы лопаток въ однобортномъ колесѣ водяной мельницы. Черн. у. Ум. Снізка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 162.