СНАРЯ́Д, ч.

1. род. а. Один із видів боєприпасів для стрільби з гармати. В Гусакові часто рвуться снаряди (Вас., Незібр. тв., 1941, 205); Німецький снаряд прошумів над будинком в наш бік і вибухнув десь недалеко (Гончар, III, 1959, 163); Разом з бомбами довкола рвалися міни й снаряди (Баш, На землі.., 1957, 36); * У порівн. Округле, мов снаряд, тіло хижої птиці чогось нагадало Тимофію Січкаря (Стельмах, II, 1962, 40).

2. род. а. Пристрій для спортивних вправ. До програми змагань входило багато.. комбінацій на перекладині, брусах та інших снарядах (Спорт.., 1958, 122); Стройовим кроком підійшов [Сергій] до турніка і спинився в чотирьох метрах від нього.— До снаряда! — вигукнув офіцер (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 50).

3. род. а. Механізм, апарат, технічний пристрій для провадження яких-небудь робіт, наукових досліджень і т. ін. Глибинні геофізичні снаряди дають можливість обходитися без «речових доказів» розташування пластів [землі] (Наука.., 11, 1965, 32).

Керо́ваний снаря́д — безпілотний літальний апарат, що рухається за траєкторією, визначеною системою керування. У післявоєнний час ракети почали використовувати для дослідних польотів на великі висоти. Посилена увага приділялась створенню ракетних керованих снарядів (Наука.., 8, 1958, 15).

4. род. у, заст. Спорядження (у 2, 3 знач.). Держась [держачись] воєнного обряду, Готовили [бояри] заздалегідь Багацько всякого снаряду, Що сумно аж було глядіть (Котл., І, 1952, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 422.