СНА́ЙПЕРСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до сна́йпер. — Точно, — погодився Сашко, — наскільки мені відомо, снайперська справа — професія психологічна (Ю. Янов., І, 1954, 98); «Свій рахунок снайперський у січні розпочав я з друзями вести» (Гонч., Вибр., 1959, 188); // Такий, як у снайпера; влучний. Снайперський удар.

2. Стос. до снайперства. Червоні бійці — снайперські стрільці (Укр.. присл.., 1955, 399).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 422.