СМІШНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до смішни́й 1. Чи западала в ті часи думка щось смішненьке написати? Признаюся чесно: така думка виникла (Ковінька, Кутя.., 1960, 90); Дівча славне, смішненьке, бо все просторікує і резоньорствує [резонерствує], як наша Дора (Л. Укр., V, 1956, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 412.