СМІШЛИ́ВО. Присл. до смішли́вий. — А хіба ви, тату, бачили ракету? — смішливо подає голосок Тоня (Гончар, Тронка, 1963, 10); Побачивши ефект від свого жарту, Петро Карлович смішливо провадив далі: «А то ще, уявіть собі, зустрічаю недавно одного знайомого, офіцера англійської армії» (Ільч., Серце жде, 1939, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 412.