СМІ́ШКИ, ів, мн., розм. Те саме, що сміх 1, 2. Вже ж мені минулися Дівоцькії смішки (Чуб., V, 1874, 211); Все сниться: сестронька маленька Перед огнем, та я, та ненька У пізній час; Пісні та смішки до півночі (Граб., І, 1959, 427); В очах [у Каті] ніякої серйозності. Завжди смішки (Багмут, Опов., 1959, 103); — Да скажи ж, Мотре-серденько, як се ти все те знаєш?.. — Посилала я сороку-білобоку, а вона мені принесла дві вісті під правим крильцем: одну про Данила, а другу про Кирила. Та так смішками та жартами й одмовилась, а правди не сказала (Вовчок, І, 1955, 61); — Мене піднімуть двірські на сміх. А мені ліпше смерть у битві, ніж смішки двірських (Н.-Лев., VII, 1966, 51); Ці смішки мало турбували Ївгу, вона майже не звертала на них уваги (Донч., IV, 1957, 200); Він питає, де Петро, А Оксані смішки (С. Ол., Вибр., 1959, 78).

◊ Напа́ли (узяли́) смі́шки кого — комусь захотілося сміятися. Очі їй стулились вужче, Леночка аж тупотить. Татка тут напали смішки: — Ну й чудна ж ти! (Тич., II, 1957, 326); — Пищимуха на всю хату зареготався. Узяли і мене смішки (Мирний, IV, 1955, 379); Нароби́ти смі́шків з кого — осміяти, висміяти кого-небудь. Зять довідався, що протопопша наробила смішків з його тещі (Н.-Лев., III, 1956, 205); На смі́шки кому — те саме, що На сміх (див. сміх). Колись приповідали собі на смішки: «Казав Іван, що видів Штефан, як пан їв булку з молоком та й дуже вона була смачна» (Козл., Сонце.., 1957, 10); Не до смі́шків кому — те саме, що Не до смі́ху (смі́хів) (див. сміх). Може будуть сміятись? Навряд. Не до смішків їм (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 38); Смі́шки стро́їти див. стро́їти¹; У (в) смі́шки— заради жарту, щоб посміятися. [Кукса:] Ви навмисне чи у смішки? [Дранко:] Пошуткував з вами трішки (Кроп., І, 1958, 206); — Отих перснів понадавали йому дівчата й панни в смішки з цілої нашої парафії (Н.-Лев., IV, 1956, 282); Усе́ (все) смі́шки кому — хто-небудь тільки сміється, веселиться. — Вам усе смішки та жарти, а нам нема часу жартувати (Н.-Лев., III, 1956, 322); [Ярина (знов сміється):] А що ж? Тут і заночуєш? Вже присвоївся? [Гаптін:] Тобі все смішки… (Л. Укр., III, 1952, 718).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 412.

Смішки, шок, ж. мн. Шутка, смѣхъ. Та вже ж мені не ходити в ліски по орішки: да вже ж мені минулися дівоцькії смішки. Чуб. V. 211. Вам смішки з чужої лемішки: наколоти свеї та й смійся з неї. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 159.