СМІХОТВО́РЕЦЬ, рця, ч., заст. Людина, яка смішить, веселить, розважає інших; // Те саме, що гумори́ст. Дак ото і питають: а вас якими вітрами у сміхо-творці занесло? ..Що вас спонукало за перо взятися..? (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 67); Наші газети виховували видатних сміхотворців, починаючи від Остапа Вишні (Літ. Укр., 25.V 1971, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 411.