СМІ́ТНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Смітник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 408.

Смітниця, ці, ж.

1) = Смітник. По улиці, по смітниці, чом на тобі пусто. Чуб. III. 137.

2) Лошадь, вывозящая соръ. Добув десь ту (коняку), шо сміття возять…. Ото виїхав, ту смітницю сорокам-воронам кинув. Мнж. 14.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 158.