СМІТНИКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до смі́тни́к; // Признач. для сміття. Смітниковий ящик.

2. Який засмічує, заглушає культурні рослини, посіви. Смітникова рослинність; // Який виріс на смітнику. Хіба своє «я» ми не сієм так само уперто, як смітниковий бур’ян насіння? (Коцюб., II, 1955, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 408.