СМУ́ШКО́ВИЙ, а, е.

1. Пов’язаний з одержанням смушків. При смушковому напрямі вівчарства більшу частину народжуваних баранчиків забивають в користувальних отарах на смушки в 2-3-денному віці (Колг. енц., II, 1956, 564).

Сму́шкові поро́ди ове́ць — цінні породи овець, які розводять для одержання смушків. Смушкові породи овець розводять [на Україні] в невеликій групі районів Полтавської, Дніпропетровської, Одеської та інших областей (Колг. енц., II, 1956, 649).

2. Те саме, що смуше́вий. Семен скоса дивиться на хитрого й впертого ватажка в кожусі й смушковій шапці з навушниками (Сміл., Зустрічі, 1936, 162); Смушковий комір.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 421.