СМУХА́ТИЙ, а, е, розм. Прикм. до смух 2. Знали люди, що, поласившись [під час польових робіт] на зайвий невід риби або на смухатого звіра, залишаться вони без хліба (Тулуб, Людолови, II, 1957, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 421.